Засідання за круглим столом на тему: "Захист рідної мови – потреба українського суспільства"

Тема:  Захист рідної мови – потреба українського суспільства.

Мета: поглибити знання учнів про українську мову, її розвиток, місце серед інших мов світу, про значення  рідної  мови  в  життєдіяльності  народу  й    окремої людини;  виховувати  любов і  повагу  до  рідної   мови, розуміння    своєї   причетності до її долі.

Перебіг заходу

І етап . Слово вчителя.  Представлення учасників .

Слово вчителя.

«Мова­­­­ – це наша національна ознака, в мові – наша культура, ступінь нашої свідомості… Мова – душа кожної національності, її святощі, найцінніший скарб… І поки живе мова – житиме її народ, як національність. Не стане мови – не стане й національності: вона розпорошиться поміж чужим народом». Ці слова, сказані ще на початку ХХ століття визначним українським ученим, палким поборником самобутності й самостійності української мови І.Огієнком, й нині звучать дуже актуально. Вже п’ять років минуло від часу подій на Майдані, вже п’ять років наші воїни-патріоти відстоюють нашу незалежність та національний вибір на Сході України, проте й на даний час наша рідна мова потребує захисту. І хоча 25 квітня 2019 року Верховна Рада України ухвалила закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної», все одно досить часто доводиться чути тих, хто маніпулює питаннями щодо мовної політики в Україні. Тож ми зібралися, щоб сказати своє слово на захист рідної мови, адже тема нашого засідання за круглим столом – «Захист рідної мови – потреба українського суспільства».

Найпоширенішим є розуміння рідної мови як такої, за допомогою якої особа долучається до загальнолюдських цінностей у їх національній своєрідності, отримуючи можливість усебічно духовно розвиватися. У такому разі рідна мова є чимось значно більшим і значущим, ніж просто засіб спілкування та передачі думок, адже вона відіграє важливу роль в організації та функціонуванні людського суспільства. Мова з давніх-давен є свідком всіх змін, носієм традиції та коду нації. Саме тому питання мови нерідко опиняються в центрі громадського й політичного життя, набувають загальнодержавного значення – в тому числі й в Україні. Досягненню бажаного порозуміння задля подальшого розв’язання мовних проблем має слугувати діалог, що ґрунтується на аргументованих позиціях. Саме тому над вивченням мовних питань працюють фахівці різного профілю: крім власне мовознавців, це також історики, правознавці, політологи. Їх постійна активна взаємодія дає змогу досягати ґрунтовних висновків, формулювати фундаментальні положення функціонування мов у нашій державі. Під час обговорення за запланованою тематикою важливо не лише констатувати наявність певних мовних проблем, а й висловлювати пропозиції щодо їх подальшого розв’язання. (Далі учитель представляє учасників засідання за круглим столом. У ньому беруть участь учитель української мови та літератури, учні-мовознавці,учні- правознавці, учні-соціолінгвісти, читці).

ІІ етап. Обговорення питань (учасники висвітлюють певні мовні питання, констатують наявність пов’язаних із ними проблем та висловлюють власні думки щодо їх вирішення).

Питання для обговорення

1. Розвиток української мови.

          2. Тяжкі випробування в житті рідної мови.

3.Українська мова – державна мова в Україні.

4.Її місце серед інших мов світу.

5.Престиж нашої рідної мови.

6.Двомовність роз'єднує Україну.

7. Популяризація і підтримка української мови сьогодні.

В ч и т е л ь. Мова, як і людина, має свою біографію. Чи погоджуєтеся ви із цим твердженням?

Розвиток української мови

У ч е н ь – м о в о з н а в е ц ь 1. Українська мова походить від праслов'янської ˗ спільної мови всіх слов'янських племен, що проіснувала до     VII ст.

У розвитку української мови виділяють періоди:

1)    протоукраїнський (VII – XI ст.);

2)    староукраїнський (XI – XIV ст.);

3)    середньоукраїнський (кінець XIV – початок ХІХ ст.);

4)    новий ( початок ХХ ст. – до нашого часу).

У княжу добу паралельно функціонували дві мови ˗ жива розмовна староукраїнська мова і літературна, або церковнослов'янська, запозичена в Болгарії. Живою розмовною мовою послуговувалася переважна більшість населення Київської Русі, а літературну використовували освічені верстви тогочасного суспільства.

Із прийняттям християнства створюються школи, закладаються бібліотеки, перекладається численна кількість творів грецьких авторів; пишуться й оригінальні філософські, історичні й літературні твори.

Татаро-монгольська навала на деякий час затримала культурний поступ України-Русі, але не перервала його. У межах Великого Литовського князівства (ХІV – XVI ст.) починається середньоукраїнський етап у розвитку української мови, яка стає державною. До нас дійшло 500 томів документів, написаних літературною мовою того часу, в якій присутні елементи живої української мови.

У козацьку добу (XVI – XVIII ст.) бурхливо розвиваються українська наука, шкільництво, література, книгодрукування. Мелетій Смотрицький створює славнозвісну «Граматику словенську» старослов'янської мови. Продовжує формуватися жива розмовна мова нашого народу, якою твориться багатющий український фольклор.

У кінці XVII – на початку XVIIІ ст. українська літературна мова й культура зазнають переслідувань з боку російського уряду, закривається мережа українських братських шкіл. Натомість відкриваються російські школи й університети.

Проте в час, здавалося б, найбільшого культурного занепаду з виходом «Енеїди» І. П. Котляревського в 1798 році, написаної живою розмовною мовою, починається новий етап у розвитку української літературної мови, мистецтва й науки.

Іван Петрович Котляревський поклав початок становлення української мови, а основоположну роль у її формуванні відіграв Тарас Григорович Шевченко, творчість якого завершила процес формування української літературної мови  й піднесла її до рівня високорозвинених мов світу.

Тяжкі випробування в житті рідної мови

У ч е н ь – і с т о р и к .  Відразу після Переяславської ради царський уряд розпочав наполегливий наступ на українську духовність, вважаючи її ліквідацію запорукою знищення української нації. Особливо нищівної наруги зазнавала мова як головний чинник національної означеності.

      Так  1720 р. Петро І заборонив книгодрукування українською  мовою.

       1729 р. Петро ІІІ звелів переписати з української мови на російську  всі державні постанови й розпорядження.

       1763 р. з'явився указ Катерини ІІ про заборону викладання українською мовою в Києво-Могилянській  академії .

       1769 р. Синод розпорядився вилучити українські букварі з усіх шкіл.

       1775 р. було закрито українські школи при полкових  козацьких    канцеляріях.

       1862 р. закрито недільні й безплатні украінські школи для дорослих.

       1863 р. видано Валуєвський циркуляр про заборону друкування книг українською мовою та українського театру у Східній Украні.

       1876 р. видано Емський указ Олександра ΙΙ про заборону і ввезення українських книг з-за кордону і підтекстування нот українською мовою.

       1888 р. Олександр ІІΙ заборонив вживати українську мову в офіційних установах і давати українські імена під час хрещення.

        1895 р. видано розпорядження про заборону друкувати українські книги для дітей.

       1908 р. указом Сенату національну культурну і просвітню діяльність в Україні визнано шкідливою.

       1933 рік. У телеграмі Сталіна йдеться про припинення «українізації».

       1938 р. видано постанову РНК і ЦК ВКП(б) «Про обов'язкове вивчення російської мови у школах національних республік і областей».

       1958 рік. Стаття 20 Основ Законодавства Союзу РСР і союзних республік про народну освіту закріплює положення про вільний «вибір мови» навчання, вивчення за бажанням учнів і батьків.

      1970 р. видано наказ про захист дисертацій тільки російською мовою з неодмінним затвердженням у Москві.

      1983 р. була прийнята постанова ЦК КПРС про посилене вивчення російської мови, поділ класів в украінських школах на 2 групи та підвищення зарплати вчителям російської мови.

      1989 р. була прийнята останова Пленуму ЦК КПРС про «законодавче закріплення російської мови як загальнодержавної».

     

 Але ніхто і ніщо не могло зупинити розвиток української мови , ніякі циркуляри не могли сховати слово Шевченка, Франка, Лесі Українки, Панаса Мирного й багатьох інших письменників, твори яких засвідчували красу й могутність українського слова.

Українська мова – державна мова в Україні

У ч е н ь - п р а в о з н а в е ц ь. Поворотним пунктом у долі української мови стало ухвалення 28 жовтня 1989 р. Верховною Радою України Закону "Про мови в Українській РСР". Згідно з ним українська мова з 1 січня 1990 р. дістала державний захист, тобто була офіційно визнана державною мовою України.
         Державна мова – закріплена традицією або законодавством мова, вживання якої обов’язкове в органах державного управління та діловодства, громадських органах та організаціях, на підприємствах, у державних закладах освіти, науки, культури, в сферах зв’язку та інформатики.

Статус української мови як державної визначає і Конституція України, ухвалена Верховною Радою 28 червня 1996 р. Стаття 10 Основного Закону держави проголошує: "Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом".
          Українська нація є титульною нацією в Україні і налічує більше 37 мільйонів осіб, що складає 77,8% населення країни. Титульна нація дала назву державі – Україна і визначила державною мовою – українську, як мову міжнаціонального спілкування на території Україна. У світі українською мовою розмовляють близько 72 мільйонів етнічних українців.
            Наша мова має посісти в Українській державі належне їй місце. Реальність утвердження української мови як державної мови України підкріплюється не лише законом, а й багатьма її якостями, насамперед соціально-комунікативними можливостями та високим духовним потенціалом.
Незважаючи на невирішеність багатьох проблем у функціонуванні української мови, сьогодні є очевидними позитивні зрушення в мовній ситуації в Україні. Зростає кількість тих, хто спілкується українською мовою, причому не лише на робочому місці, а й у побуті. Дуже важливо, що нею заговорили соціально авторитетні верстви населення — політики, бізнесмени, журналісти, митці. На думку фахівців, для справжнього утвердження мови в державі нею повинні спілкуватися три чверті населення, які називають себе українцями. Додамо: українці повинні не просто говорити чи писати рідною мовою, а й робити це досконало, виявляючи лексико-граматичне багатство, комунікативні можливості національної мови свого народу. Саме про таке ставлення до рідної мови говорив О. Гончар: "Усунути деформацію мови, очистити її від спотворень, повернути нашій мові справжню народну красу — це справа честі всіх нас, і старших, і молодших, це природний обов'язок кожного перед незалежною, вільною Україною. Адже і мовою нації визначається моральне здоров'я народу, його розвиненість, культурність. Все це також визначатиме образ і творчу спромогу України в сім'ї цивілізованих демократичних держав".

Українська мова серед мов світу

У ч е н ь - м о в о з н а в е ц ь 2. У світі налічується понад 5,5 тисяч мов. Більшість із цих мов не мають своєї писемності і державного статусу, ними послуговується невелика кількість мовців. Українська мова належить до східнослов'янської підгрупи слов'янської гілки індоєвропейської сім'ї мов. Окремі дослідники вважають її однією з найстаріших мов Європи. Найближчою до української мови із східнослов'янських мов є білоруська, із південнослов'янських ˗ сербохорватська, із західнослов'янських ˗ сербська (серболужицька). Близькими до неї є також російська та польська мови.

Українська мова є державною мовою в Україні та офіційною мовою Придністров’я. Вона поширена також у Білорусі, Молдові, Польщі, Росії, Румунії, Словаччині, Казахстані, Аргентині, Бразилії, Англії, Канаді, США та інших країнах, де мешкають українці. У світі українською мовою розмовляють близько 72 мільйонів етнічних українців, вона є другою (за окремими даними – третьою слов’янською мовою за кількістю мовців (після російської та, можливо, польської) і входить до третього десятка найпоширеніших мов світу.

Українська мова є також однією з найбагатших і найбільш розвинутих мов . Багатство нашої мови передусім характеризується великою масою лексичного багажу, фразеологічних зворотів, приказок, прислів’їв. Але найбільш характерною особливістю української мови є її унікальна милозвучність, що зумовлена тим, що в нашій мові виразно вимовляються майже усі звуки і не існує різкої відмінності між вимовою наголошених і ненаголошених складів. Милозвучність висловлювань, широке використання різноманітних мовних засобів у спілкуванні є, безумовно, важливим показником високої мовленнєвої культури людини та її нації.

Іншомовні дослідники постійно підкреслюють милозвучність і лексичне багатство української мови, найчастіше зіставляючи її з італійською. У 1939 році на Всесвітньому конкурсі мов українська мова за милозвучністю зайняла ІІ місце, поступившись тільки італійській.

Ще в середині минулого століття видатний мовознавець-славіст І.І.Срезневський звернув увагу на високу музикальність української мови. Він писав: “Сила людей переконана, що ця мова є одна з найбагатших мов слов’янських, що вона навряд чи уважить богемській щодо рясноти слів та виразів, польській щодо барвистості, сербській щодо приємності, що це мова, яка навіть і у вигляді необробленому може стати нарівні з мовами обробленими гнучкістю і багатством синтаксичним, мова поетична, музикальна, мальовнича”.

Подібну оцінку українській мові за її звучанням дав тогочасний поет і перекладач українських пісень німецькою мовою В.Боденштедт, який довго жив у Росії і багато подорожував Україною. “Українська мова наймелодійніша й найголосніша поміж усіма слов’янськими мовами, з великими музикальними можливостями”,– писав він.

Перелік захоплених відгуків про красу української мови взагалі й передусім про її звукову вишуканість,  милозвучність можна продовжити.

Престиж мови

У ч е н ь - м о в о з н а в е ц ь 3. Престиж мови – це її авторитет у мiжнацiональному та мiжнародному спiлкуваннi. Вiн залежить вiд багатьох чинникiв, домiнуючим серед яких є iнформативнiсть мови, тобто застосування її як носiя найновiшої та найважливiшої iнформацiї.

Наприклад, високий престиж сучасної англійської мови пояснюється тим, що зараз більше 76% наукової продукції світу друкується цією мовою, тобто із кожної тисячі наукових статей або книг 760 виходять англійською.

 Престиж мови не перебуває у прямiй залежностi вiд кiлькостi людей, що нею послуговуються. Китайською мовою, наприклад, розмовляє бiльше мiльярда землян, але вона не входить до числа найпрестижнiших. Інодi престиж мови має не загальний характер, а забезпечується її функцiонуванням в однiй iз сфер. Наприклад, у музицi вже декiлька столiть найвищий престиж у свiтi має iталiйська мова.

Престиж мов часто пов’язаний з їх сакральним використанням: санскрит в Індії, латина і церковнослов’янська мова в Європі, арабська – у країнах мусульманського світу.

Вiдлучення мови вiд функцiй, що надають їй престижу, наприклад, вiд ролi державної мови, знижує її авторитет i зменшує опiр проникненню в неї чужомовних елементiв.

 Престижними можуть бути навiть мертвi мови, якщо вони характеризуються високим рiвнем окультурення i ними закодована велика кiлькiсть важливої iнформацiї. За приклад може служити латина.

 Престиж мови – величина змiнна. В iсторiї вiдомо чимало випадкiв пiднесення i падiння престижу мов. Зрозумiло, що це залежить не вiд самої мови, а вiд суспiльства – носiя мови, його мiсця та ролi в загальнолюдському прогресi.

 Є два способи забезпечити статус престижностi для своєї мови. Перший – через всебiчний розвиток суспiльства на шляху прогресу. Другий – шляхом утиску iнших мов полiтичними, вiйськовими, економiчними засобами. Наприклад, у франкiстськiй Іспанiї були офiцiйно забороненi всi мови, крiм кастiльської (iспанської). Зрозумiло, що другий шлях може привести тiльки до тимчасового успiху.

 “Мов з абсолютними перевагами не існує. Можна говорити про досконалість, яка дає тільки часткові переваги” – писав Вільгельм фон Гумбольдт.

 Не гріх хвалити свою рідну мову – гріх зневажати інші. Дбати про престиж мови свого народу – святий обов’язок кожного з нас.

 Про престижність української мови в минулому свідчать, наприклад, такі факти: вона використовувалась як державна у Великому Литовському князівстві (ця “руська” мова була спільною для українців і білорусів); як актова мова Молдавського князівства; дипломати при дворі польських королів спілкувалися коли не латиною, то руською (українською), цією ж мовою бахчисарайські хани листувалися з турецькими султанами.

 Про повільне, але неухильне зростання престижу української мови у наші дні свідчить кількість кафедр та центрів українознавства, які з’являються в багатьох країнах світу.

Двомовність роз’єднує Україну

У ч е н ь - с о ц і о л і н г в і с т 1. У березні 2015 року проводилося соціолінгвістичне опитування щодо ставлення сучасної молоді до української та російської мов в Україні серед студентів гуманітарних та природничих наук Київського національного університету імені Т.Г.Шевченка, до яких долучилися також студенти Національного університету «Києво-Могилянська академія». За результатами цього опитування, 64% респондентів визнають українську рідною. Схоже дослідження вже проводилося у 2000, 2006, 2012 роках, тому показники, порівняно з цими опитуваннями, значно покращилися. Це можна пояснити сплеском патріотизму серед молоді Києва за останні роки, а також зміною світоглядних переконань у суспільстві через історичні виклики, що постали перед Україною. Студенти свідомі того, що освіта та державні установи мають послуговуватися лише українською, яка має бути єдиною державною мовою. Однак близько 30 % студентів спілкуються з друзями та на перервах тільки російською, ще 30 % обома мовами, хоча російську рідною назвали лише 12 % опитаних. Це є аргументом того, що молодь чітко розмежовує офіційну сферу спілкування й неофіційну, в якій, на жаль, часто не надає переваги українській мові. Позитивним є те, що 40% категорично проти вживання двох мов у масмедійному просторі, започаткованих ще за радянських часів. Це не об’єднує, а навпаки роз’єднує країну, і до того ж створює умови для поширення суржику.

Слід зауважити, що таке поняття як «суржик» є небезпечним. Воно може викоренити рідну мову. Тому варто докладати зусиль, щоб пояснювати широкому загалу про потребу переходити на спілкування добірною українською, поступово позбуватися мовних покручів і просвітницькою роботою виполювати бурʼян з мови.

 Можна навести яскраві докази на користь української щодо розуміння та забезпечення наших буденних потреб. Так, слово рос. «могильник», а укр. «барвінок». Барвінок для нас не асоціюється із могилами, він для нас барвистий. Недарма його використовували в народних, зокрема весільних, обрядах наші предки. А хіба можна перекласти російською вислів «омріяна Україна»?

Задуматися й дійсно слід, адже наші сусіди білоруси вже росіянізувалися. Мовна ситуація в Республіці Білорусь змушує нас діяти. З 1995 року після надання російській і білоруській мові статусу офіційних білоруська майже зникла зі сфери освіти. У Мінську лише 6 шкіл, які мають окремі класи з навчанням білоруською мовою, і це сумні реалії. А на судових процесах та й загалом у всіх державних установах узагалі послуговуються лише російською. Ми, українці, маємо зараз набагато кращі умови для функціонування рідної мови, але нам варто пам’ятати сумний досвід наших сусідів, триматися разом і не допустити такого. А мовна політика нашої держави повинна вибудовуватися так, щоб мовна ситуація в Україні не погіршувалася, а навпаки, з кожним роком покращувалася на користь української мови, яка і є фундаментом єдності нашої держави.

Популяризація й підтримка української мови сьогодні

У ч е н ь – с о ц і о л і н г в і с т 2.   Питання популяризації української мови вже кілька століть лишається актуальним, що зумовлено минулим України й українців. Так історично склалося, що й сьогодні це питання не втрачає своєї актуальності, незважаючи на закріплення за українською мовою статусу державної в Конституції України.

Популяризація мови – питання неоднозначне, воно потребує гнучкості у виборі методів та засобів дії. Нікого не можна змусити адміністративними методами користуватися українською. Потрібна правильна й мудра мовна політика, яка б повернула народ до рідної мови, а національним меншинам дала змогу зберегти свою мову й водночас оволодіти в повному обсязі державною мовою. Треба знайти можливість діяти разом, виробляти спільне розуміння сучасної України, як сказав письменник І. Багряний: "Об’єднати всю різномовну і різнорідну масу населення України в єдину українську цілісність". Можливо, є сенс упровадити економічні стимули. Наприклад, надати закладам загального відвідування преференції за використання виключно української мистецької продукції або створити програми з обміну студентами між Східною і Західною Україною.

Україні не вистачає інститутів української мови (у Японії, наприклад, 130 іститутів японської мови), які б могли на державному рівні нормувати мову відповідно до вимог сучасності й наполягати на введенні цих норм у повсякденне життя, не вистачає конституційної підтримки україномовного населення, яке проживає за кордоном.

Найголовніше ж у мовному питанні є те, що ми самі повинні розвивати й популяризувати українську мову, починаючи, найперше, з себе та свого найближчого оточення. Велике починається з малого, почнімо ж із себе.

Під час соціологічного дослідження серед студентів київських вишів цікаві дані були отримані щодо популярності української мови. Популярною все ж студенти вважають українську в офіційній сфері (освіта, державні установи), натомість неофіційна сфера і бізнес використовують російську. Показник престижності в побуті також падає. І це прикро, адже мова – чинник єднання. Однак студенти добре розуміють роль української мови у формуванні нації і єдності країни, тому 70% вважають, що українська мова має вживатися в більшому обсязі, ніж тепер. Дуже важливо, що нею заговорили соціально авторитетні верстви населення — політики, бізнесмени, журналісти, митці.

Мовлення української молоді часто збідніле, перенасичене жаргонізмами, словами іншомовного походження. Широкого вжитку набули слова, які мають український відповідник («прайс», «окей», «гуд», «екс-прем’єр», «екс-чоловік», «екс-дружина» і т. ін.). Найчастіше молоді люди послуговуються збіднілою російською мовою або суржиком, проте все частіше зустрічаються освічені молоді люди, які мають великий словниковий запас, обізнані в світовій та українській літературі та в майбутньому хотіли б досконаліше володіти українською.

Про мовне питання в Україні говориться багато, державна мова часто стає предметом спекуляцій політиків, але конкретних дій та результатів популяризації української мови, на превеликий жаль, можна побачити мало.

Зараз катастрофічно не вистачає якісної україномовної літератури, якісної кінематографічної продукції, а сучасні естрадні виконавці мають у своєму репертуарі невеликий перелік українських і величезну кількість російськомовних та англомовних пісень. Пересічним громадянам відома лише невелика кількість українських митців, серед яких найчастіше естрадні виконавці, натомість практично невідомими залишаються письменники, художники тощо. Причина такого явища очевидна – гроші, а точніше, це можливість заробити якомога більше грошей. Невигідно робити якісний продукт виключно для українського глядача.

Засоби масової інформації часто використовують далеко не літературну мову, вживаючи суржик, сленг, жаргонізми, неологізми, іноді нецензурну лексику. Мова сучасних політиків також не може слугувати взірцем використання нормативної літературної української мови.

Провідну роль у процесах популяризації відіграє мода, яка створюється за допомогою засобів масової інформації. Мода - це тимчасове переважання одного стилю в різних сферах життя і культури, вона позначає неміцну, швидкоплинну популярність.

Що потрібно для того, щоб збільшити популярність української мови? Як діяти?  Освіту маємо здобувати українською мовою. За допомогою безкоштовних курсів української мови за державної підтримки  слід розширювати коло тих, хто буде долучатися до рідної мови. Важливу роль відіграють і просвітницькі інтернет-проекти, які є наразі в Україні, але їх недостатньо. Варто почати маркувати товари українською, називати кафе, ресторани, магазини тощо також українською. Обов’язково потрібне дублювання іноземних фільмів українською, цікаві культурно-просвітницькі та історичні програми нашою мовою показувати на телебаченні в денний час, а не опівночі, на радіо повинні бути певні квоти на українську музику та українські пісні. Запропоновані заходи дійсно потрібно впроваджувати у життя.

У ч и т е л ь. На початку ХХІ століття українці «душу й тіло» «кладуть» за свободу і незалежність України, проти якої Росія розпочала військову агресію під приводом захисту російськомовних українців. І це при тому, що, за даними експертів Європейської хартії регіональних мов, російська мова в Україні захищена краще, ніж інші мови меншин, й має високий рівень юридичного визнання. Українські ж експерти вважають, що нині в Україні необхідно підтримувати саме українську мову, культуру, науку й освіту. Але саме гуманітарну галузь політики й чиновники фінансують за залишковим принципом, сподіваючись на громадську активність українців. Мова, писемність, освіта – це ті цеглинки, на яких формується національна ідентичність, суспільство, державні інституції. За нинішньої ж агресії Росії проти України українська мова – одна з основ державності. Ми розуміємо, що без української мови не може бути України. Пам’ятаймо, що майбутнє нашої рідної мови залежить від кожного з нас. Пам'ятаймо про це завжди!

Читець.

Слово рідне моє, запашне, барвінкове,

Ти зі мною завжди: і в натхненні, й труді,

Ти гучне і надійне, таке веселкове,

В тобі сили злилися мої молоді.

Таке ніжне, як запах цвітіння калини,

Той, хто любить тебе, той не зрадить повік,

Не забуде поля і гаї України,

Тому вистачить щастя на цілий свій вік.

Бо життя неможливо любити без слова,

Пустоцвітом ростимеш в степу край села,

Бо святая з святих на землі ˗ рідна мова,

Що з малечого віку у серці цвіла.

Неможливо любити народ, Україну

Без твого аромату, о слово, мій цвіт,

Я ж тобі присягаюся, мово єдина,

На любов і на вірність на тисячу літ.

ІІІ етап . Підбиття підсумків засідання за круглим столом.