Виступ на секційному засіданні вчителів української мови та літератури на тему "Створення сприятливого освітнього середовища для розвитку обдарованої дитини" (серпень 2016 року)

Створення сприятливого освітнього середовища для розвитку обдарованої дитини

Актуальні завдання сучасної школи – пошук оптимальних шляхів зацікавлення учнів навчанням, спонукання їх до творчості, виховання школяра як життєво й соціально компетентної особистості, яка здатна творчо застосовувати здобуті знання. Пріоритетним напрямом державної політики в галузі освіти на даному етапі, як зазначено в Національній доктрині розвитку освіти, є створення умов для всебічного розвитку школярів як особистостей, розвитку їхніх талантів.      Одним із провідних шляхів реалізації накреслених завдань є створення сприятливого освітнього середовища для розвитку обдарованої дитини.

       Сьогодні з'явилася нагальна потреба суспільства у творчих, діяльних, обдарованих, інтелектуально й духовно розвинених громадянах. Адже науково доведено, що творчі працівники приносять країні на 90-95% більший прибуток, ніж робітники з посередніми здібностями. О.А.Захаренко називав обдарованих дітей «елітними», бо їхня роль  у якісному розвитку суспільства, у майбутньому держави  визначальна. Отже, змалечку треба більшої уваги надавати талановитим і творчим дітям, розвивати їх здібності та створювати всі належні умови для цього.

Центром концепції розвитку навчальних закладів нового типу є творча особистість, індивідуальна робота з обдарованими дітьми, які вирізняються насамперед високим інтелектом, що є наслідком як природних задатків, так і сприятливих умов виховання.

Мета розвитку здібностей учнів – допомогти їм реалізувати свої індивідуальні якості, не загубитися в масі інших, сприяти переорієнтації їхнього репродуктивного мислення на творче індивідуальне конструювання. У розвитку їхніх здібностей важливе значення має забезпечення та розширення інформованості в тих галузях, які їх цікавлять, організація для них розвивального освітнього середовища.

Освітнє середовище є функціональним і просторовим об’єднанням суб’єктів освіти, між якими встановлені тісні різнопланові групові взаємозв’язки. Воно може розглядатися як модель соціокультурного простору, у якому відбувається становлення особистості.

Освітнє середовище навчальних закладів включає наступні складники:

1) просторово-предметні (інфраструктура, матеріально-технічна база      закладу);

2)  соціальні (характер взаємин усіх суб’єктів навчально-виховного процесу);

3)  психодидактичні (зміст і методи навчання).

У науковій літературі поняття «освітнє середовище» розглядають як єдність дій навчальних закладів, сім’ї, державних і громадських установ, інформаційно-культурних середовищ, як сукупність матеріальних засад згідно з педагогічними, санітарно-гігієнічними вимогами до навчально-виховного процесу, як різноманітний світ, який оточує дитину, формує її уявлення, ставлення до людей, навколишньої дійсності.

Ключовою фігурою у створенні освітнього середовища, що сприяє розвитку творчої природи обдарованої дитини, є педагог. Проблема виявлення і розвитку обдарованих дітей вимагають сьогодні від учителя вміння працювати у творчому режимі, нестандартних напрямах, постійно удосконалювати професійну майстерність, створювати свою творчу лабораторію, опановувати специфічними формами і методами роботи з обдарованими дітьми у навчально-виховному процесі. Взаємодія вчителя з обдарованими дітьми має відбуватися з урахуванням таких принципів:

•                забезпечення гуманістичного, суб’єктного підходу до навчання та виховання, що ґрунтується на визнанні гідності особистості, її права на вибір, власну думку, самостійний вчинок;

•                створення нового педагогічногого середовища, що забезпечує освітні потреби обдарованої дитини (буду­ється на основі співдружності педагогів, колег, однодум­ців у творчому вихованні дітей);

•                формування паритетних взаємин у системі «вчитель — учень» на основі творчої співпраці, що забезпечує можливість творчої самореалізації обдарованого школяра;

•                здійснення навчання на основі особистісної зацікавленості обдарованого учня, його індивідуальних інтересів і здібностей, що сприяє формуванню пізнавальної активності дитини на основі її інтересів;

•                розвиток системного, інтуїтивного мислення, уміння деталізувати інформацію, що дисциплінує розум учня, формує творче, нешаблонне мислення;

•                організація неперервної самостійної та самоосвітньої діяльності учнів, що сприяє вихованню особистостей, здатних виявити наполег­ливість, дисциплінованість;

•                забезпечення вільного вибору форм, напрямів, методів діяльності, що сприяє розвитку вміння критично оцінювати свої можливості й прагнення самостійно розв'язувати щоразу складніші завдання.

          Застосування цих принципів потребує творчого підходу до органі­зації навчання як інтегрованого процесу, який сприяє формуванню цілісної картини світу, дає змогу учням самостійно обирати «опорні» знання з різних наук при максимальній орієнтації на власний досвід.

Єдиних рекомендацій щодо навчання обдарованих дітей не існує й не може існувати, адже кожна дити­на – унікальна особистість зі свої­ми перевагами і недоліками. Тому головним є пошук ключа – індиві­дуального підходу до кожного учня, зокрема учня обдарованого, з вираженою індивідуальністю, незалеж­ністю. Незалежність – риса творчо обдарованої дитини. З такими діть­ми, з одного боку, працювати лег­ше, бо вони мають високі розумові здібності, а, з іншого, – важче, ос­кільки ці діти потребують багато уваги, особливо­го ставлення. До того ж робота з ни­ми вимагає значних професійних і педагогічних знань від учителя. Адже навчання – процес технологіч­ний і його, як і на виробництві, лег­ко зіпсувати, порушивши техноло­гію. Шкода від цього може бути ве­личезна, бо «виробом» виступає жива особистість учня.

Учителю потрібно знати психологічні особливості обдарованих дітей, перейматися їх проблемами й інтере­сами; вірити в учня, бути доброзичливим в оцінці його дій, вміти поставити се­бе на місце дитини; бути фахівцем вищого ґатунку – володіти належ­ними предметними, психолого-педагогічними і методичними знання­ми; мати високий рівень інтелекту, широку ерудицію, творчий світогляд. Він також має постійно само­вдосконалюватися – вчити і вчитися сам; бути ентузіастом, цілеспрямо­ваним, наполегливим, впевненим у своїх силах, принциповим у важливих питаннях і водночас гнучким, коли йдеться про другорядне. Йому потрібно мати організаційні здібності для створення атмосфери твор­чості, розкутості, вільного ділового спілкування, приязного мікроклімату, спонукання до творчості, уміння слухати. Важливо володіти даром навіювання, вміти аргументовано переконувати; бути неупередженим, справедливим, емоційно врів­новаженим, тактовним, щоб не вплинути негативно на прагнення дитини до творчості, на її етичні вчинки; бути здатним до самоаналізу, самокритики, перегляду своїх позицій, виваженості вчинків; нала­годжувати з учнями партнерські сто­сунки згідно з педагогікою співробіт­ництва, не переходячи при цьому до панібратства; надавати дітям свободу вибору і прийняття рішень; володіти високим рівнем пізнаваль­ної і внутрішньої мотивації, адекватною самооцінкою тощо.

Як відомо, кожна дитина – мікро­косм індивідуальних особливостей, рис, які відрізняють її від інших. Але все ж можна виділити деякі загаль­ні поради щодо роботи з обдарова­ними дітьми, що викристалізували­ся в процесі експериментального викладання.

1. Однаково шкідливі як зневага до успіхів учня, а іноді й принижен­ня їх, так і надмірне захвалювання індивідуальних здібностей на фоні класу, що може викликати, з одного  боку, ревнощі, роздратування і навіть відразу однолітків, а з іншого, – перфекціонізм – «зіркову хворо­бу» обдарованої дитини.

2.  Оскільки обдаровані діти не сприймають суворо регла­ментованих, однотипних занять і завдань, що не дають змоги їм пра­цювати на повну силу інтелекту, то навчальну діяльність на уроках тре­ба  організувати таким  чином, щоб приділити увагу обдарованим. Наприклад, урізноманітнити зав­дання і програму в цілому, виділити час на консультації, надати можли­вість учням самим обирати рівень складності завдань для самостійної роботи, заохочувати допитливість, цілеспрямованість і незалежність у діях, розвивати ініціативу, гнучкість мислення, уяву тощо.

 У нав­чанні обдарованих дітей пот­рібно знайти методи і засоби, що відповідають індивідуальним особ­ливостям кожної дитини. Для цього враховуються результати психодіа­гностики, перебудовується зміст ос­віти у напрямі добору для окремого індивіда найсприятливіших форм роботи, змінюється організація ді­яльності дітей щодо визнання ролі учня у власній освіті, застосовують­ся нові методи і засоби навчання, наприклад, комп'ютер. Іншими сло­вами, створюються умови для твор­чості і самореалізації особистості, для формування внутрішньої мотивації творчої діяльності, надання можли­вості  вибору учнем свого стилю навчання, частково змісту навчан­ня, реалізації особистісного потен­ціалу в освіті через здійснення від­повідних видів діяльності.

Значні потенційні можливості для розвитку обдарованої дитини мають уроки української мови та літератури, завдяки яким учні долучаються до мистецтва слова, національної та вселюдської культури й отримують багатий матеріал для всебічного розвитку своїх інтелектуальних, моральних, естетичних та креативних якостей. Загальновідомо, що виховати творчу особистість може лише творча особистість, яка, за словами К.Ушинського, не «наповнює посудину, а запалює факел» – жагу пізнання, дає імпульс сходженню до вершин творчості.

Творчий аспект діяльності вчителя літератури досить широко висвітлюється в книжках відомого методиста Б.Степанишина, котрий прийшов до висновку, що «творчість є головною суттю професіограми вчителя мови та літератури» (це він зазначає у книзі «Література – вчитель – учень»). Творчість словесника бачиться йому «не як ланцюг суцільних методичних винаходів, а як постійне прагнення уникнути стандарту, трафарету, одноманітності, що вбиває іскринки пізнавального дитячого зацікавлення». Б.Степанишин вивів афористичну формулу педагогічної творчості: «Гармонійне поєднання ремесла з творчістю або ремесло, пройняте творчістю».

Б.Степанишин стверджував, що вивчення художньої літератури має дати поштовх до учнівської творчості. Ліричний вірш, прозова мініатюра, байка – такі жанри школярі створюють за аналогією до вивченого твору. Та щоб учні почали власну творчість, потрібна системна робота над словом на уроках мови та літератури.

Так, уже в 5 класі під час вивчення теми «Лексикологія» доцільно застосовувати вправи на вживання слів у переносному значенні, синонімів тощо. Ці навички пізніше знадобляться учням для конструювання творів-описів.

У 6 класі проводиться урок розвитку мовлення, на якому діти пишуть прозовий чи віршовий (на вибір) твір-опис природи на основі власних спостережень. На цей час учні вже вивчили про порівняння й епітети, про їхню зображувально-виражальну роль. Однак, готуючись до твору, потрібно повторити ці відомості за допомогою вправ на зіставлення текстів з епітетами й без них, поширення речень порівняннями тощо.

Таку роботу слід практикувати й на уроках літератури, зокрема під час вивчення теорії літератури. Важливо не просто дати учням поняття про гіперболу, уособлення, алегорію і навчити знаходити їх у художньому тексті, а й удосконалити вміння створювати власні речення, міні-тексти, вживаючи ці художні засоби. А ще дуже важливо – підтримати дітей у їх  починаннях, заохотити до творчості.

Готувати учнів до написання творчих робіт слід протягом усіх років навчання у школі, використовуючи всі можливості. Наприклад, викладаючи курс української літератури у старших класах, потрібно:

– вивчати з обдарованими дітьми не тільки програмовий твір, а й кілька додаткових, аби вони осягнули особливості індивідуального світу митця;

– спонукати учнів до поглибленої аналітико-синтетичної роботи з художніми текстами;

– систематично рекомендувати старшокласникам опрацьовувати літературно-критичні матеріали, щоб навчити їх висловлювати власну думку, обґрунтовувати, доводити її;

– організовувати пошукову, науково-дослідницьку діяльність учнів: написання рефератів, збирання інформації для поглибленого вивчення обраної теми;

– практикувати завдання творчого характеру під час лінгвістичного аналізу художніх творів.

Позитивом нашого часу є те, що сьогодні відійшли від регламентацій в оцінці того чи іншого твору або творчої спадщини письменника. Тож слід подавати старшокласникам якнайбільше інформації, пропонувати найрізноманітніші джерела, викладати протилежні думки, аби учні побачили твір крізь призму особистісного сприймання. 

Учитель, який працює з обдарованими учнями, повинен володіти новими освітніми технологіями, тому лише вдала інтеграція інтерактивного, особистісно орієнтованого, проектного, проблемного навчання на основі постійного розвитку критичного мислення школяра дасть змогу формувати творчу особистість.

Звичайно, виявлення й стимулювання творчості не може обмежуватися лише уроками. Крім них визнано доцільним використання різних форм роботи з обдарованими учнями:

- індивідуальних (створення презентацій, індивідуальна проектна діяльність, написання науково-дослідницьких  та творчих робіт, індивідуальні заняття  з учителями - предметниками, консультації з керівниками наукових досліджень);

- групових (факультативи, спецкурси, гурткова робота, навчальна практика та екскурсії, участь у конкурсах-захистах МАН);

- масових (Всеукраїнські учнівські олімпіади з базових дисциплін, проведення предметних декад, інтелектуальні ігри, конкурси, турніри, участь у науково-практичних конференціях).

Навчання в МАН, експериментальна та науково-дослідницька діяльність, участь у різних олімпіадах, конкурсах сприяють особистісному зростанню учня, розширенню й поглибленню його знань, підвищенню пізнавальної активності, розвитку самостійного критичного мислення. Досвід участі у районних, обласних, регіональних конкурсах-захистах, конференціях допомагає школярам засвоїти основи улюбленої науки, і, можливо, майбутньої професії, сприяє формуванню аналітичного й критичного мислення  у процесі творчого пошуку і досліджень, розвитку цілеспрямованості й системності діяльності учнів, націлює на вибір  професії.

  Окреслена система роботи сприяє виявленню й розвиткові здібностей обдарованих дітей, вихованню творчої особистості, наділеної художньою сприйнятливістю, емоційною чутливістю, художнім смаком.